Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила карі очі, чорні брови.
Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт.
Я несу в очах до тебе весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру, мрію молоду,
І цвітуть сади для мене, як до тебе йду.
А як вітер з полонини прилетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.
