Текст данной песни:
Вчора побував на зустрічі з Гаррі Каспаровим, поділюся своїм конспектом його виступу.
Г. Каспаров був присутнім та взяв активну участь у презентації в Києві книжки свого українського колеги у справах розвитку шахів, а тепер і політики, В. Капустіна. Вихід книжки про політико-соціальні особливості Помаранчевої революції присвячено 10-тій її річниці. Рукопис було завершено за півроку до початку Євромайдану (у травні 2013 р.) і у публікації принципово нічого не було додано стосовно сьогоднішніх подій.
Г. Каспаров висловлювався не прямо про саму книжку, яку він прочитав і в цілому приєднався до викладених в ній ідей, а, як він сам зазначив, про свою їх інтерпретацію та про сучасну світову політику й відносини Росії з Україною зокрема.
Нижче хочу сформулювати і згрупувати, на мою думку, основні тези та образні висловлювання, викладені Г. Каспаровим в усному виступі та відповідях на запитання.
1. Слово майдан не треба перекладати на інші мови, оскільки воно увійшло до словника як загальна назва, що є вищим визнанням самої події.
2. У РФ інша історія. Принципова різниця у ставленні до влади в Україні і в Росії у тому, що в Україні були випадки реальної зміни влади, яка програла вибори і пішла. Вже цей факт є колосальною подією, недооціненою навіть російською опозицією, напр., Б. Нємцовим. А у РФ влада перейшла до режиму сакральності, майже усі партії, як би вони не називалися, будуються за міні-диктаторським принципом, залишаючи лідерів 90-х і досі у чинній політиці. Напр., передача влади що це? Сам Путін у 2007 р. міг змінити свій життєвий шлях, було багато опцій, чим займатися, але він вирішив залишитися і повертає таким чином Росію у минуле.
3. Сьогоднішні стосунки між Україною та РФ це, мабуть, фінальне протистояння двох руських світів, двох іпостасей Русі європейської та ординської. При цьому Західні країни не мають ініціативи у цьому процесі, намагаються лише діяти якнайзручніше для себе. Вам варто здійснювати культурну експансію і на Захід.
4. Сьогоднішня влада в РФ побудована не на економіці і навіть не на ідеології, це спосіб виживання Путіна бажання влади і страх її втратити. Він ніколи не вибачиться перед Україною, оскільки найслабкіше місце диктатора показати свою слабкість. Це неможливо, як і відступити з України. Влада у РФ надцентралізована, що є і її силою, і слабкістю у Москві може все вирішитись, навіть Санкт-Петербург став політичною провінцією. Режим відкриває своє лице. Коло людей, які мають доступ до Путіна, звужується, отже, збіднюється його інформування, що огрубляє дії.
5. Р. Кадиров не настільки контролює Чечню, як видається, а його влада це постійна дань, яку платить Кремль, тримається лише на грошах. Теракт у Грозному це, можливо, спротив майбутньому, напр., пробиванню коридору до російської бази в Арменії. Відмова від Південного потоку це лише зміна маршруту, напр., газ та нафта будуть йти через Турцію інакше, хоча цей контракт не кращий за китайський.
6. Санкції Заходу мають бути більш жорсткими. Принципово не згоден з М. Ходорковським, який вважає, що вони не повинні бити по пересічним громадянам, я думаю, всі люди мають платити за те, у чому вони навіть пасивно беруть участь. Люди не розуміють, що є висока ціна анексії Криму, варто її показувати.
7. Захід вражений вірусом Чемберлена. Чемберлени, діють занадто обережно, чекаємо на черчілів. Починають розуміти, що Путіна слід ставити на один рівень з міжнародними терористами, не дарма саме Р. Кадиров є найулюбленішим путінським васалом. Трансатлантичний лайнер Заходу повільно, але розвертається.
8. Виходячи з одноосібної диктатури в РФ, єдиний прогноз, який можна зараз здійснити, це те, що Путін помре у Кремлі. З цього випливають дві новини. Погана ми не знаємо, коли і за яких умов. Хороша новина, що він також цього не знає.
