Текст данной песни:
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
Куди ж це ви, мамо? сполохано кинулись діти.
Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?
А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою злетіли у вись рушники.
"Лишайтесь щасливі", і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки."
Лишайтесь щасливі", і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
